Левандівка
Левандівка - околиця міста Львова. Західна. Спокійна, тиха (якщо не підходити близько до гуртожитків).
Знаходиться в Залізничному районі Львова, відділений від інших районів залізничними магістралями.
Левандівка на Google maps:
Походження назви
Існують дві версії походження назви «Левандівка»:
- У XVIII столітті тут розміщувався маєток пані Леонтовської (від її прізвища пішла назва майбутнього мікрорайону), який згодом обросло село, головною вулицею котрого була сучасна Повітряна.
- У XVIII столітті тут була заснована німецька колонія Löwendorf (Льовендорф, «село левів»). Ця назва згодом у народній мові трансформувалася у «Левандівка»
Існує теорія, за якою це поселення називалось також «Кустарівка». Назва походила від слова «кустар», тобто ремісник — від німецького «Künstler» (митець). Зокрема уродженець Левандівки відомий футболіст Олександр Скоцень називав її так у своїх споминах «З футболом у світ».
Історія
У 1861 році вздовж нинішньої вулиці Широкої проклали канал від двірця залізниці Карла Людвіга до Білогорського потоку (басейн Дністра). Канал розділяв Левандівку на Верхню (північну) та Нижню (південну).
У східній частині Левандівки, на Янівських оболонях, у 1912 році створили перше львівське летовище. За часів І Світової війни на цьому аеродромі розміщувався 4-й цісарсько-королівський летунський парк. А в 1914–1915 роках тут базувались російські бомбардувальники «Ілля Муромець» — тоді найбільші літаки у світі, створені авіаконструктором Ігорем Сікорським. Під час Польсько-української війни летовище стало основним місцем дислокації польських повітряних військ. Через летовище пролягла в 1918 році одна з перших в Європі рейсових пасажирсько-поштових авіаліній «Відень — Краків — Львів — Київ». У 1927 році летовище стало затісним для нових великих літаків і його перенесли на Скнилівок. А про колишній аеродром нагадують назви вулиць: Повітряна (колишня Льотнича), Пілотів, Пропелерна, Моторна, Планерна, Ангарна.
Мапа Левандівки з планом забудови колишнього летовища:
У 1931 році Левандівка увійшла до меж Львова. Напередодні ІІ Світової війни по вулиці Шевченка (нині — Широка) збудували Народний дім Товариства «Просвіта».
У 1930-х територію колишнього летовища розпланували під мережу майбутніх вулиць. Однак їх забудова одно-двоповерховими будинками почалась лише у 1950-х роках. На захід від цього масиву, вздовж вулиці Повітряної та поперечних вуличок, збереглася забудова першої половини ХХ сторіччя. Тут стоїть церква святого Андрія, споруджена у 1923 році. Тоді ж біля перетину вулиць Міської (тепер — Сяйво) та Шевченка (тепер — Широка) збудували за проектом архітектора Генрика Заремби дерев’яний костел матері Божої Неустанної Помочі. Після 1946 року його перетворили на православну церкву, яку розібрали в 1960 році. 21 вересня 1991 року на цьому місці відбулося закладення першого каменя під нову православну церкву Покрови Пресвятої Богородиці, будівництво якої завершили у 1996. Цей храм УПЦ КП оригінальної модерної конструкції звели за проектом архітектора Романа Сивенького.
У радянські часи район називався селищем Жовтневим. У 1950—1980-ті роки місцевість активно забудовувалася, спочатку бараками, потім багатоповерховою житловою забудовою, особливо на кошти і для працівників Львівської залізниці. Забудова багатоповерхівками продовжувалася меншою мірою і в подальшому. У той же час на Левандівці збереглася значна кількість одно- і двоповерхових приватних будівель початку ХХ століття, у тому числі дерев'яні будинки та діючі водяні колонки. У мікрорайоні у радянський час було закладено Жовтневий парк (зараз — Левандівський). У 1993–2001 роках спорудили велику греко-католицьку церкву Вознесіння Господнього.
До побудови мосту, що сполучив місцевість з вулицю Городоцькою, Левандівка була зв'язана з містом через вулицю Шевченка (на той час — Янівську) і Левандівську (на той час — Янівську-бокову). Через новозбудований шляхопровід пролягла тролейбусна лінія (нині — маршрути 6 та 12).
Доїхати на Левандівку можна маршрутними таксі №№: 15, 40, 41, 52, 56, 72, 75.
